Гідрологічна мережа області включає 96 річок, які належать до басейнів Дону та Азовського моря - страница 2

^ РОЗДІЛ 4 ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
Екологічна обстановка в області залишається досить складною. За обсягами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Луганська область посідає третє місце в Україні (після Донецької та Дніпропетровської областей).

У розрахунку на 1км2 території області обсяги викидів від підприємств склали в 2006 році 19,4 т. Найбільша щільність викидів шкідливих речовин в атмосферу склалася в м. Алчевську – у 107,6 разів більше, ніж у середньому по області.

У 2006 р. здійснювали викиди забруднюючих речовин 672 промислові об’єкти, що справляють або можуть справити негативний вплив на стан атмосферного повітря та здоров’я людини.

Стаціонарними джерелами підприємств у повітряний басейн області було викинуто в атмосферне повітря 517,0 тис. т забруднюючих речовин.

Основним забруднювачем атмосфери в області залишається енергетична галузь - 37,5 % від валового обсягу викидів області, викиди від технологічних процесів в чорній металургії та вугільній промисловості складають 18,4 %, при видобутку та розподілі викопного палива викиди в атмосферу складають 33,2 %.

У структурі викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел 2006 року окис вуглецю становив 29,1 %, метан – 29,1 %, діоксид сірки – 21,0 %, тверді речовини – 12,6 %, оксиди азоту – 5,1 %, важкі метали – 0,5 %. Викиди основних парникових газів – вуглекислого газу та метану, становили 6,151 млн т та 124, 814 тис. т відповідно.

Фактором, що ускладнює стан атмосферного повітря, є зростання протягом останніх років обсягів викидів забруднюючих речовин, значною мірою обумовлений нарощуванням обсягів виробництва основних видів промислової продукції, відновленням роботи багатьох об'єктів в умовах зношеності основних фондів, недосконалості технологічних процесів, недостатньої забезпеченості очисними спорудами для уловлювання забруднюючих речовин.

За даними статистики в 2005 році ступінь зносу основних виробничих фондів промисловості області складає 47,1 %: у металургії - 58,4 %, виробництві електроенергії - 55,1 %, машинобудуванні - 61,7 %, видобувній промисловості - 36,3 %, у хімічній та нафтохімічній промисловості - 55,4 %.

Однією з головних проблем вугільних регіонів області є проблема забруднення атмосферного повітря пилом і продуктами горіння гірничої маси - окисом вуглецю, сірчистим ангідридом, двоокисом азоту, сірководнем.

Від 566 породних відвалів вугільних шахт, з яких майже 10,6 % діючих та недіючих відвалів, що горять, надходить у повітряний басейн області близько 12 тис. т забруднюючих речовин.

Складність ситуації посилюється високою урбанізацією території вугледобувних районів, що потребує організації санітарно-захисних зон в багатьох випадках з відселенням жителів населених пунктів за їх межі. Частка підприємств, що ліквідуються, навіть після завершення усього комплексу роботи з закриття об’єктів не буде мати необхідних розмірів санітарно-захисної зони.

У разі активного впровадження заходів з рекультивації, гасіння та озеленення відвалів обсяг викидів забруднюючих речовин, що потрапляють в атмосферу від горіння таких об'єктів, може бути зменшений на рубежі 2010-2011 років до рівня 1,1 тис. т (майже в 11 разів).

Значним забруднювачем повітряного басейну Луганської області залишається транспортна галузь, зокрема пересувні її засоби (автомобілі, тепловози). Проблема забруднення атмосферного повітря викидами автотранспорту та впливу його фізичних факторів найбільш гостро проявляється у великих транспортних вузлах – індустріально розвинутих містах області через несприятливу територіально-планувальну структуру міст, внаслідок сформованого у минулі роки оточення промислових підприємств житловими масивами та проходження транзитного транспорту через міста, що значно збільшує їх загазованість.

Найбільшу кількість автотранспорту зосереджено в обласному центрі – 29 % всього парку автомобілів області.

За даними статистичних спостережень в 2006 р. викиди в атмосферне повітря від автотранспорту становили 114,4 тис. т (18,1 % від загальної кількості викидів).


^ Основні пріоритети охорони та раціонального використання атмосферного повітря в області.

Реалізація заходів з охорони і раціонального використання атмосферного повітря базуватиметься на таких принципах:

  1. Пріоритет вимог екологічної безпеки в галузі охорони атмосферного повітря.

  2. Обмеження викидів забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря.

  3. Впровадження новітніх технологій очищення викидів на виробництвах, що становлять потенційну екологічну небезпеку.

  4. Захист атмосферного повітря від шкідливого впливу антропогенних чинників та від забруднення хімічними, мікробіологічними та радіоактивними відходами виробництва.

  5. Здійснення заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони повітря.



^ РОЗДІЛ 5 ОХОРОНА І РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

У сільськогосподарському виробництві Луганської області використовується 73,5% усіх земель області. Розораними є 49,4 % території області. Серед сільськогосподарських угідь рілля займає 68,8 %, пасовища – 24,2 %, сіножаті – 4,5 %, багаторічні насадження – 1,6 %. Загальна лісистість території області становить 11,5 %, полезахисна – 2,0 %. Найвища лісистість території у Кремінському районі (28,8 %), найнижча – у Троїцькому (5,7 %). Забудовані землі займають 4,8 % території області (в Біловодському районі – 1,3 %, в Перевальському – 9,3 %).

Територія області розчленована густою мережею річкових долин, балок і ярів. Схили крутістю більше 1о, які створюють умови для розвитку водної ерозії, займають 73,2% ріллі. Щодо якісного стану земель, то еродованість ріллі в області є найвищою в Україні і становить 67,7 % (проти 33 % по Україні). Найбільш еродовані орні землі в Лутугинському (83,8 %) та Біловодському (79,5 %) районах, найнижчим цей показник є в Кремінському районі (59,5 %). Піддається дефляції 25,4 % ріллі, 25,1 % піддані сумісній дії водної й вітрової ерозії. Значна частина ґрунтів області малопридатна для сільськогосподарського використання через своє генетичне походження (ґрунти на пісках, піщаниках, сланцях, крейдяно-мергельних породах), а також за ознаками засолення, солонцюватості, щебенюватості та заболоченості.

Чорноземні ґрунти за 35-річний період (1961-1995 рр.) втратили близько 10-12 % гумусу. Тривале сільськогосподарське використання ґрунтів обумовило зниження активності іонів кальцію в ґрунтових розчинах, що призвело до рухливості гумусових кислот і пов’язаної з цим фізико-хімічної і фізичної деградації ґрунтів. Після 1993 року намітилася явна тенденція до зниження вмісту в ґрунтах азоту. Забруднення ґрунтів важкими металами, радіонуклідами, пестицидами й іншими токсикантами підсилює загальну деградацію ґрунтового покриву і, в кінцевому результаті, призводить до зниження його продуктивності. Техногенна завантаженість Донбасу призводить до забруднення ґрунтів ксенобіотиками, серед яких найбільш фізіологічно активними є важкі метали, особливо Cd, Pb, Hg.

Кліматичні особливості останніх років, підвищення базису ерозії внаслідок тектонічних процесів, зарегулювання стоку, зрошення і вплив інших антропогенних чинників обумовили в деяких районах підняття ґрунтових вод, що стало причиною заболочування заплавних земель, замулення русел малих річок, збільшення зсувних явищ, підтоплення населених пунктів.

Проблема зсувів на даний час дуже важлива. Протягом 2005-2006 років спеціалістами „СхідДРГП” зафіксована активізація зсувних процесів у м. Привіллі Лисичанської міськради та с. Микільське-1 Міловського району, які призвели до пошкодження житлових будинків мешканців міста та опорам ЛЕП-220 кВ.

Великою проблемою у зоні Донецького басейну стало збільшення площі порушених земель внаслідок несанкціонованого видобутку корисних копалин, які потребують рекультивації.

За минулі два десятиріччя охорона земель погіршилась. Під час реформування земельних відносин на тлі економічної кризи майже всюди порушені сівозміни, різко зменшилося внесення мінеральних і практично повністю – органічних добрив, зросла забур’яненість полів (у тому числі й карантинними бур’янами) та погіршився їх фітосанітарний стан. Зруйноване сільськогосподарське виробництво укупі з соціальними проблемами села призвели до втрати культури землеробства. Усе це, разом із високою інтенсивністю ерозійних процесів та інших деградаційних чинників, призвело до катастрофічного зниження продуктивності сільськогосподарських угідь, що, в свою чергу, створює загрозу продовольчій безпеці області.

В умовах реформування земельних відносин раціональне використання земель сільськогосподарського призначення набуло ще й великої соціальної ваги, адже агротехнологічні підходи до крупно-товарного виробництва, фермерського господарства чи індивідуального використання паю суттєво відрізняються.

Незадовільний гідрологічний стан водних об’єктів (річок, водосховищ) та споруд на них (гребель тощо) призводить до виникнення підтоплень населених пунктів області. Площа підтоплених земель по області складає понад 100 км2. На підтоплених землях розташовані 14 міст, 9 селищ міського типу та 66 сільських та селищних населених пунктів. Найбільш ця проблема постає в північній частині області: Біловодському, Новоайдарському, Сватівському, Старобільському, Станично-Луганському, Марківському, Білокуракинському районах та м. Луганськ. В Старобільському районі розроблено програму захисту населених пунктів від підтоплень але немає коштів на реалізацію запланованих заходів. У Білокуракинському районі для вирішення проблем з підтопленням планується залучення інвестиційних коштів з різних фондів. Для проведення повного комплексу робіт на Марківській греблі потрібно 3,2 млн грн, що забезпечить захист від підтоплення населених пунктів розташованих в зоні її впливу.

^ Основні пріоритети охорони та раціонального використання земель в області. Реалізація заходів з охорони і раціонального використання земель базуватиметься на таких основних принципах:

  1. Забезпечення охорони земель як основного національного багатства українського народу.

  2. Пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу й основного засобу виробництва.

  3. Відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель.

  4. Нормування та планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси.

  5. Поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель.

  6. Публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.




0908551615237494.html
0908673916818461.html
0908753271787731.html
0908890298798536.html
0908919719525689.html