Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голу- бович та іи - страница 25


палаючі рідини, пар, розплавлений бітум тощо).


За глибиною ураження шкіри та тканин, що приляга-


ють до неї, розрізняють чотири ступеня опіків.


Перший ступінь — це поверхневе запалення шкі-

ри — еритема. В місці опіку шкіра червона, болюча на

дотик, припухла. На трупі ці ділянки бліднуть і розпізна-

ються лише по буруватому чи жовтуватому кольору і лу-

щенню епідермісу. Опік 3/4 поверхні тіла може викли-

кати смерть.


Другий ступінь — ураження шкіри з відслойкою ро-

гового шару і утворенням пузирів, заповнених серозною

рідиною, що містить лейкоцити і білки. Рідина спочатку

прозора, але швидко мутнішає внаслідок згортання біл-

ків. Після розривів пузирів і витікання рідини поверхня

росткового шару, що є дном опіків, волога, блискуча,

блідо-рожева або яскраво-рожева, якщо кров містить ве-

лику кількість карбоксигемоглобіну. Після підсихання


231


поверхня дерми жовтувато-бура чи червоно-бура, ущіль-

нена, з сіткою добре видних дрібних судин. Смертель-

ним може бути опік 1/2 поверхні тіла.


Третій ступінь характеризується вологим або сухим

первинним некрозом шкіри. Вологий некроз утворюється

від дії пару чи гарячих рідин, а сухий — від полум'я або

розжарених предметів. Розрізнюють ступені: І.ІІ-А — ко-

ли частково уражається ростковий шар, та І1І-Б, що ха-

рактеризується некрозом усієї товщі шкіри з ушкоджен-

ням потових і сальних залоз. При вологому некрозі шкі-

ра має "варений" вид, жовтуватого кольору, припухла,

набрякла. По краях можуть бути опіки II ступеня (пузи-

рі). Сухий некроз відрізняється ущільненням шкіри, її

бурим кольором. Опіки з обвуглюванням, чорного кольо-

ру, досить чітко відмежовані від неушкодженої шкіри.

Заживления опіків третього ступеня закінчується утво-

ренням рубців.


Опіки четвертого ступеня — це обвуглювання шкі-

ри, підшкірної жирової тканини, м'язів і навіть кісток.


Судово-медичне дослідження

трупів з опіками і обгорілих


Зовнішній огляд під час дослідження трупа дає мож-

ливість виявити залишки одягу чи місця, які були ним

прикриті у процесі згорання. В одних випадках одяг, що

горить, спричиняє додаткові опіки, а в інших, коли він

щільно прилягає до тіла, навпаки, захищає ці ділянки від

дії полум'я, гудрону тощо. Смуги неушкодженої шкіри

дають можливість встановити характер деталей одягу

(тугий комірець, щільно прилягаючий бюстгальтер і

т. ін.). Огляд волосся й шкіри дозволяє визначити харак-

тер діючого фактора. Від дії полум'я волосся обгорає, на-

буваючи рудого кольору і колбоподібного здуття. При

опіках рідинами волосся не страждає. Форма і напрямок

смуг опіків теж дають можливість встановити характер

діючого фактора, а також позу, в якій знаходився потер-

пілий під час горіння, бо полум'я дає смуги опіків, що

направлені вгору, а рідини — донизу. Від дії розжарених

предметів на шкірі можуть залишитись їх відбитки. На-


232


явність кіптяви свідчить про опік полум'ям; а відсутність

її у щілинах зморшок на обличчі вказує на прижиттє-

вість потрапляння у вогонь. Трупні плями яскраво-роже-

вого кольору на ділянках неушкодженої шкіри свідчать

про наявність у крові карбоксигемоглобіну, який звичай-

но утворюється при вдиханні окису вуглецю, і про при-

життєвість потрапляння загиблого у вогонь.


При зовнішньому огляді деталідто описують, малюють

на схемі та фотографують виявлені ушкодження, у тому

числі опіки, їх форму, площину, ступінь. У процесі до-

слідження звертають увагу на включення на поверхнях і

в глибині опіків (частки їжі, кави, бітуму, напалму то-

що), котрі можуть бути складовими фактора, ідо спричи-

нив опік.


Внутрішнє дослідження при опіках І і II ступеня не

має особливостей. Опіки III і IV ступеня призводять до

різкого ущільнення шкіри, м'язів і внутрішніх органів.

Це само по собі технічно ускладнює розтин. Крім того,

таке ущільнення різко зменшує розміри трупа, а от-

же — й усіх його внутрішніх органів, більшість з яких

має вигляд вареного або запеченого м'яса, що також

ускладнює розпізнавання хворобливих змін тканин.


Яскраво-червоний колір м'язів, крові в глибоких суди-

нах, наявність кіптяви в трахеї, бронхах і навіть у аль-

веолах, а також опіки слизових оболонок гортані, голо-

сових зв'язок, трахеї свідчать про прижиттєвість попа-

дання тіла у вогонь.


Причини смерті. Від опіків на місці пожежі смерть

наступає рідко, як правило, коли горить одяг, просоче-

ний пальним, або вогонь палає навколо потерпілої люди-

ни. Частіше на місці події причиною смерті є гостре

отруєння окисом вуглецю, тоді в крові знаходять вели-

кий вміст карбоксигемоглобіну (близько 60%), або від

механічних травм при обвалах палаючих споруд. Опіки

тіла, особливо глибокі й обширні, призводять до пору-

шень функцій усіх внутрішніх систем і органів, котрі но-

сять назву «опікова хвороба». Сучасні вчені поділяють

перебіг цієї хвороби на періоди: опіковий шок, токсемія,

інфекція, виснаження, видужання. •


23$


Опіковий шок (різновид травматичного шоку може

бути причиною смерті у перші дві—три доби). Тяжкість

опікового щоку і наслідки ураження обумовлені не стіль-

ки обширністю опіків взагал*, скільки площиною глибо-

ких уражень усієї товші шкіри. Шок обумовлений

надмірним подразненням центральної нервової системи,

що викликає збочення рефлекторних судинних реакцій.

Це> у свою чергу, призводить до мікроциркуляторних по-

рушень, наслідком яких є підвищена проникність судин.

Зменшується обсяг циркулюючої крові, руйнуються її

формені елементи, розвивається олігурія. Ці порушення

можуть спричинити такі ускладнення, як інфаркт міо-

карда, гострі виразки шлунку, ниркову недостатність,


Починаючи з третьої—четвертої доби на перший

план виступає опікова токсемія, обумовлена інтоксика-

цією організму продуктами розпаду білків, токсинами

бакт«рій і токоичними> речовинами, що всмоктуються з

опАкг>вих і>ан.


>)H» П'яту—сьому добу смерть, як правило, настає від

інфекційних ускладнень — пневмонії, септикопіемії, сеп-

тицемії, абсцесів, порушень функцій печінки та нирок.


Інтоксикація, септицемія, бактеріемія викликають знач-

ні дистрофічні зміни внутрішніх органів, порушення про-

цесів обміну, і як результат може розвинутись опікове

виснаження.


Певні труднощі виникають при експертизі повністю

звугленого трупа. Основні питання, що потребують вирі-

шення, це причина смерті та прижиттєвість попадання

загиблого у вогонь. Іноді вони розв'язуються одночас-

но — наприклад при наявності ознак отруєння окисом

вуглецю. В інших випадках виявляються інші причини

смерті: вогнепальне ураження, механічна асфіксія, тупа

травма. Особливо треба бути уважним при черепно-моз-

ковій травмі, бо епідуральні крововиливи можуть бути і

прижиттєвими, і утворитися від дії високої температури.

Прижиттєві гематоми мають веретеноподібну форму, в

м'яких тканинах відповідно їм містяться крововиливи.

Посмертні гематоми мають серповидну форму, розміщу-

ються на протилежному від дії вогню боці.


234


У разі сумніву зразки тканин і органів необхідно під-

дати гістологічному дослідженню. Про прижиттєвість

опіків свідчать артеріальні тромби в ушкоджених ткани-

нах, крайове розміщення лейкоцитів, реактивно-дистро-

фічні та некротичні зміни у периферичній нервовій

системі, м'язах і шкірі. ;si .v і


Іноді з метою приховування злочину трупи чи їх час-

тини спалюють. Тоді судов(ммхичноиу експертові дово-

диться досліджувати лише жугяен( кістки.


Проблема дослідження'іфім^налкнмх спалень турбу-

вала вчених давно, наукові пошуки (Обумовлювалась по-

требами судово-медичної експертної •рактиня. Перші по-

силання на спробу вирішення окремих питань щодо

цього мають місце ще в підручнику Е. Гофмана (1928),

де описуються досліди Graft, Gunsburg, Maschka (1853)

з установлення часу спалення трупів дорослих людей.

Ці експерименти здійснювались у зв'язку з убивством

графині Пьорлітц і спаленням її тіла.


Нині існує комплексна методика дослідження кістко-

вих залишків, що дає змогу вирішувати ряд питань іден-

тифікації особи. Ми послідовно розглянемо цю методику,

але спочатку висвітлимо залежність характеру змін кіст-

кової тканини від особливостей будови кісток та умов їх

спалення. , ,,;, ,.,^„„


Для кращого розуміння процесів, що відбуваються у

кістках при спаленні, доцільно згаити склад останніх.

Вони складаються з органічно» частини, що містить, в

основному, колагенові волокна, і неорганічних солей, які

просочують ці волокна. Неорганічна частина містить

фосфат кальцію — 85%; карбонат кадьція^—10%;


фосфат магнію — 1,5%; флюорит' кальцію — 0.3%; хло-

рид кальцію — 0,2% і лужні солі — 2^<[Benlnghoff A.6

Goerttler К., 1968). При температурі до 550*С структур-

них змін неорганічного складу не відбувається, але вже

при бОО'С фосфат кальцію частково переходить в гідро-

оксиопатит, а при 700°С неорганічні солі кісток повністю

кристалізуються.


Оскільки вирішення окремих питань ідентифікації

особи базується на дослідженні мікроскопічних структур

кісток, вважаємо за доцільне коротко торкнутися питан-

ня гістоструктури кісткової тканини.


235


У процесі утворення кісткової тканини виокремлю-

ються чотирифази: 1) проліферація клітин з диференціа-

цією їх на остеобласти; 2) утворення волокнистого суб-

страту; 3) випадіння аморфної речовини, що склеює;


4) просочування утвореної білкової маси лужними соля-

ми (А. В. Русаков, 1959). Під час утворення кісткової

тканини частина остеобластів залишається в ній, пере-

творюючись на кісткові тільця — остеоцити, що містять-

ся у порожнинах, котрі носять назву кісткових лакун. У

цій фазі мають Місце два основних типи кісткової ткани-

ни: грубоволокниста й пластинчаста.


Грубоволокниста тканина характеризується безсис-

темним направленням пучків колагенових волокон і ве-

ликою кількістю остеоцитів в лакунах різної форми.

Пластинчаста кісткова тканина відрізняється тим, що

колагенові волокна розміщуються паралельно, а остеоци-

тів менше і містяться вони у лакунах веретеноподібної

форми. Проміжна форма кісткової тканини називається

паралельно-волокнистою. По кісткових лакунах пластин-

частої тканини встановлюють наявність і видову належ-

ність згорілих кісток (мал. 21).


Кісткова тканина перебудовується протягом усього

життя людини. Основною структурною одиницею кістки

є остеон. Нині виокремлюють два види остеонів — пер-

винні й вторинні. Серед первинних остеонів розрізняють

три форми, серед вторинних — сімнадцять. За формою

первинних остеонів визначають видову належність, а

вторинних—встановлюють вік.


Вважалося, що кістка може мати чорний, сірий чи бі-

лий колір і, відповідно, 3 ступеня розжарення. Нині ж,

залежно від температури спалення, розрізнють п'ять

ступенів розжарення кісткової тканини. Обвуглювання

кістки починається вже при температурі 300—350°С.

При температурі 400"—680'С кістка набуває сірого ко-

льору: темно-сірого при температурі 400—450°С та світ-

ло-сірого — при температурі від 450°С до 680°С. Лише

після 680°С починається біле розжарення кістки, яке до

700'С відбувається без ознак усадки та деформації. Най-

більша деформація та усадка кісткової тканини має

місце при 800°C.


236


Вже при чорному розжаренні кісток починається їх

руйнування. Цей процес також залежить від багатьох

факторів, серед яких найбільш сприятливий — перепад

температури. Наприклад, на межі ділянок кістки, при-

критих м'якими тканинами, на які вже діє полум'я. Руй-

нуються кістки завжди, навіть без будь-якого втручання.

Виняток становлять лише дрібні кістки стоп і кистей,

які можуть зберігатися незруйнованими. Як правило,

довгі трубчасті кістки руйнуються не повністю — без ці-

леспрямованого механінного руйнування зберігаються

окремі їх фрагменти, такі як верхні (голівки) і нижні епі-

фізи та частини їх діафізів. На окремих характеристиках

цих фрагментів базується ідентифікація особи.


Вже зазначалося, що дія температури, вищої за

700°С призводить до усадки кісток, тобто до зменшення

їх розміру (мал. 21). Зменшення по довжині може досяг-

ти 12,5% для діафізів, та 20% для епіфізів. По товщині

усадка може перевершувати 30%. На усадку впливає

ще й вік людини: чим вона старіша, тим вище процент

усадки.


При температурі вище 700°С, крім усадки кісткової

тканини, відбувається ще й деформація кісток. Біль-

ше деформуються діафізи кісток, вони скривлюються та

скручуються. Скривлення обумовлено розм'якшенням

тканини, а коли утворюються поздовжні розколини, то

різниця температур внутрішніх і зовнішніх шарів кістко-

вої тканини (останні більш розігріті) спричиняє спірале-

подібне закручування навколо подовжньої осі,


Отже, під час спалення змінюється колір кісток, відбу-

вається їх руйнування, деформація та зменшення розмірів.


Якщо на місці події не виявлено цілих кісток чи їх

фрагментів і слідчий змушений брати на дослідження

зразки золи, одне з головних завдань судово-медичної

експертизи — визначити наявність (або відсутність) у

цих зразках часток кісткової тканини.


Сьогодні воно вирішується або методом емісійного

спектрального аналізу суміші золи палива і кісток

(М. М. Стрілець, 1961; В. О. Татаренко, 1962), або мето-

дом мікроскопії. Останній запропоновано М. М. Стрільцем

у 1972 р, і грунтується на специфіці мікроструктур час-

ток золи кісток.


237


Для виявлення кісткової тканини частка золи розти-

рається до порошкоподібного стану між двома предмет-

ними стеклами, потім просвітлюється рідким розчином

полістиролу в толуолі, накривається покривним склом,

після чого вивчається за допомогою біологічного мік-

роскопа у прохідному світлі, при збільшенні у 90—

135 разів. ,


У препаратах виявляються кісткові лакуни. Цей ме-

тод цілком достовірний, але, на жаль, не може засто-

совуватись при спаленні кісток до білого розжарення, бо

при цьому через усадку кісткової тканини лакуни

зникають.


Якщо на згарищі виявлено кісткові залишки, то не-

обхідно визначити їх видову належність. Якщо кістки

мають чіткі анатомо-морфологічні ознаки, що не дуже

змінились від дії вогню, то це питання не дуже складне і

вирішується порівняльно-анатомічним способом за мето-

дикою В. І. ПашковоЇ (1960), В. І. Пашкової та Б. Д. Рез-

нікова (1872). Якщо на експертизу потрапляють уламки

спалених кісток без характерних ознак, то вибір методи-

«м залежить від характеру тканини (компактна чи губ-

часта речовина).


Компактна речовина досліджується за методикою

Ю. М. Гладишева (1966), котра розроблена для дослід-

ження неспалених кісток і полягає у вивченні діафізів

на поперечних шліфах, та за методикою Л. Л. Голубови-

ча — на подовжніх шліфах. Належність кісткової ткани-

ни людини встановлюється за мікроскопічною будовою

шліфів, а саме: за повною відсутністю первинних сітко-

подібних остеонів, первинних лакунарних остеонів у

внутрішнього краю діафіза та наявністю багаторазових

(більше 4-х разів) перебудов більшості вторинних остео-

нів. У тварин більша частина товщі компактного шару

складається звичайно з первинних сіткоподібних остео-

нів. Первинні лакунарні остеони мають місце і у зовніш-

нього, і у внутрішнього країв, а число перебудов вторин-

них остеонів не перевершує двох—трьох. На мікрорент-

генограмах тіні остеонів кісток тварин, як правило,

мають однакову інтенсивність внаслідок рівномірного

просочування їх мінеральними солями. Вони зливаються

з тінями міжостеонних вставних пластин. Рентгенограми


238


людей мають строкатий вигляд через те, що молоді й

старі форми остеонів по-різному просочуються мінераль-

ними солями.


Якщо ж на дослідження надходить губчаста речовина

кісток, то її видову належність можна встановити за

методикою М. М. Стрільця і Л. Л>> Голубовича, яка грун-

тується на вимірюванні довжини та ширини кісткових

лакун, а також на підрахунку їх кількості на одиниці

площі.


Дослідження здійснюється на препаратах, виготовле-

них для встановлення наявності кісткової тканини. Вимі-

рювання та підрахунки проводяться за допомогою оку-

лярного мікрометра МОВ-І-ІЗ1' тільки на пластинчатій,

кістковій тканині, що спалена до світло-сірого кольору

(третя ступінь розжарення).


Кісткова тканина людини та тварини має різний ви-

гляд навіть під порівняльним мікроскопом. Показники

розмірів кісткових лакун людини становлять; довжина

— 24,09 (±0,09) мікрона, ширина — 4,62 (±0,02) мік-

рона; а у свійських тварин: довжина — 19,95 (±0,06)

мікрона, ширина — 3,7 (±0,02) мікрона. На площі 10000

квадратних мікронів у кістках людини налічується 8,55

(±0,03) лакун, у тварин: 11,65 (±0.03) — 12,34 (±0,01)

лакун.


Для оцінки результатів дослідження застосовується

п'ятибальна система, запропонована В. М. Колосовою

(1964). Як зразок наводиться таблиця № 6 п'ятибальної

оцінки кількості кісткових лакун на одиниці площі.


Таблиця № 6


Діагностичні показники

видової належності кісткової тканини

за кількістю лакун на площі 10000 мкм2


Кістки людини Налевні показники Кістки тварин

Достовірні показники Імовірні показники Імовірні показники Достовірні показники

Менше 9 Від 9 до 10 Від 10 до 12 Від 12 до 14 Більше 14


239


На жаль, цей метод не може застосовуватись для

дослідження губчастої речовини у стані білого розжарен-

ня. У таких випадках видову належність найкраще вста-

новлювати методом, розробленим Л. Л. Голубовичем,

А. С. Лісовим та П. Л. Голубовичем (1991, 1992). який

грунтується на різниці між об'ємом незгораючої міне-

ральної частини в одиниці загального об'єму губчастої

речовини кісток людини і тварин. Середній об'єм міне-

ральної частини губчастої речовини головки плечової

кістки людини становить 0,96 (±0,011) см3 у кубічному

сантиметрі, а у домашніх тварин — 0,199 (±0,017) см3.


Запропонований спектральний метод дослідження

значно складніший, крім того макро- та мікроелементи

палива досить сильно перекручують результати дослід-

ження, тому на практиці він використовується рідко.


Коли встановлено, що фрагменти чи уламки кісток

належать людині, вирішується питання про стать особи,

якій вони належали.


З цією метою використовуються вимірювання окруж-

ності головок плечових і стегнових кісток, їх вертикальні

та горизонтальні діаметри, ширина верхнього, нижнього

епіфізів плечових кісток, верхня проекційна ширина та

ширина нижнього епіфіза стегнових кісток, окружності

діафізів і товщина їх стінок. Оцінка отриманих результа-

тів проводиться за п'ятибальною системою чи за спеці-

0926193584764400.html
0926271576181082.html
0926351308957040.html
0926521332721758.html
0926621655156145.html